Книга Стрімголов. Історія одного життя. Переводчик - Ломакіна Олена. Содержание - 266

Ці мозкові розтини були дуже популярними й серед інших: приваблювали клінічних лікарів, яким кортіло побачити, чи підтверджувалися їхні діагнози. Під час одного такого випадку ми оглядали мізки п’яти пацієнтів, яким за життя діагностували розсіяний склероз. Однак ці розтини показали, що усі діагнози було поставлено неправильно.

У листі за вересень 1977 року тітка Лен подякувала мені за телеграму, яку я надіслав їй з нагоди дня народження («/Вона/ пом’якшила зморшки на моєму вісімдесятип’ятирічному серці»), і додала: «Нас шокувала смерть професора Лурії. Вочевидь, це для тебе величезний особистий удар. Я знаю, як ти дорожив його дружбою. Ти написав некролог для Times?» (Я написав).

Знаючи про моє зацікавлення ботанікою, Том надсилав мені всі свої «рослинні» вірші. Отримавши його «Настурцію», я написав: «Сподіваюся, ти писатимеш більше подібних віршів, що оспівуватимуть хоробрі рослини на пустирях, у канавах, ущелинах тощо — пам’ятаєш, як Толстой згадує про Хаджі Мурата, побачивши на дорозі будяк, зламаний, але не зломлений».

Стипендія МакАртура — премія, яка щорічно надається фундацією Джона та Кетрін МакАртур громадянам або резидентам США будь-якого віку, які працюють в будь-якій галузі і «демонструють виняткову самобутність і відданість творчим пошукам та видатні здібності до самоспрямування». — Прим. перекл.

На початку 1970 року, коли Том був у Нью-Йорку, я повідомив йому про вечірку Одена з нагоди дня народження, що, як завжди, мала відбутися 21 лютого, і запитав, чи не хотів би він туди піти. Том відмовився і лише у 1973 році, після смерті Одена, висловився з цього приводу (у листі від 2 жовтня 1973 року): «Він, напевно, був поетом, який, окрім Шекспіра, найбільше на мене вплинув, який уможливив мою власну творчість. Я не певен, що сильно подобався йому, принаймні так мені говорили, але це важить для мене не більше, ніж коли я дізнався, що не отримав схвалення від Кітса».

Том докладно описав це в автобіографічному есеї «Моє життя дотепер»: «Більше не модно вихваляти ЛСД, але я не маю жодного сумніву, що він відіграв критично важливу роль для мене як для людини і як для поета... Кислотна подорож є розмитою, відкриває тобі численні можливості, і ти прагнеш нескінченного».

Нактоуз (від нідерл. nachthuis, «нічний будиночок») — ящик, у якому зберігаються компас та інші навігаційні інструменти. — Прим. перекл.

Око бурі — область прояснення і тихої спокійної погоди, що утворюється у центрі зрілого циклону, має круглу форму та діаметр 30–65 кілометрів, оточена стіною ока — кільцем бурі, що характеризуються найжорсткішою погодою в межах циклону. — Прим. перекл.

Хала — єврейський традиційний святковий хліб. — Прим. ред.

Генрі Девід Торо (Henry David Thoreau, 1817–1862) — американський письменник, мислитель, натураліст, суспільний діяч. Упродовж кількох років жив у лісі в хатині, яку побудував сам і самостійно забезпечував себе усім необхідним для життя. — Прим. перекл.

Афікоман — шматочок маци, який, за єврейським звичаєм, з’їдали останнім наприкінці седеру. Під час седеру половину маци ховають, потім діти шукають її, а той, хто знайшов, отримує приз. — Прим. перекл.

Цей інсульт стався, коли Маделін було близько п’ятдесяти років. Відтоді вона потерпала від афазії до кінця життя, але при цьому була такою дотепною, стильною та оригінальною, що надала мовним розладам нового значення.

Річард Мілгаус Ніксон (Richard Milhous Nixon, 1913–1994) — 37-й Президент Сполучених Штатів Америки (1969–1974). — Прим. перекл.

Спіро Теодор Аґню (Spiro Theodore Agnew, 1918–1996) — віце-президент США від Республіканської партії США від 1969-го до 1973 року в адміністрації Річарда Ніксона. — Прим. перекл.

Капітан Ахав — у романі Германа Мелвілла «Мобі Дік» капітан китобійного судна «Пекод», якому величезний кит, прозваний Мобі Діком, відкусив ногу. — Прим. перекл.

Декларація Бальфура — офіційний лист, датований 2 листопада 1917 року, від міністра закордонних справ Великобританії Артура Бальфура до лорда Волтера Ротшильда, представника британської єврейської громади, у якому йдеться про доброзичливе ставлення Великобританії до сіоністських прагнень євреїв. — Прим. перекл.

Хаїм Вейцман (Chaijim Weizmann, 1874–1952) — ізраїльський учений-хімік, політик, перший президент Держави Ізраїль (1948–1952). — Прим. перекл.

«Йун Ґабріель Боркман» — п’єса норвезького драматурга Г. Ібсена. — Прим. перекл.

Після вистави ми пішли за лаштунки, і я запитав Каммінґс, чи вона колись спілкувалися з людьми, які мають розлади мовлення. «Ні, ніколи», — відповіла вона. Я нічого не сказав у відповідь, проте подумав: «Воно й видно».

Деменція — від лат. dementia — безумство. — Прим. ред.

Відтоді я мав те саме відчуття і щодо інших творів, основою для яких служили мої книги — перш за все блискучих постановок Пітера Брука L’Homme Qui… в 1993 році й «Долини подиву» в 2014-му, а також балету за мотивами «Пробуджень» на музику Тобіаса Пікера.

Усі актори, які мали грати пацієнтів із постенцефалітичним синдромом, детально переглянули документальний фільм «Пробудження», що став первинним візуальним джерелом для художнього фільму разом із кілометрами плівки «Супер 8» і аудіозаписами, які я робив самотужки у 1969-му і 1970 роках.

Документальний фільм ніколи не транслювали за межами Сполученого Королівства, і випуск голлівудського фільму здавався ідеальною нагодою, щоб запропонувати його Службі суспільного мовлення. Проте «Коламбіа пікчерз» наполягли на тому, щоб ми цього не робили. На їхню думку, це відволікатиме від «автентичності» художнього фільму — абсурд!)

Це нагадало мені, як за кілька років до того до мене прийшов Дастін Гоффман, який вивчав роль людини-аутиста у фільмі «Людина дощу». Ми зустрілися з моїм молодим пацієнтом-аутистом у Бронкс-стейті, а тоді пішли на прогулянку до ботанічного саду. Я говорив із Гоффмановим продюсером, а сам Гоффман ішов за нами на кілька кроків позаду. Раптом мені здалося, що я чую свого пацієнта. Вражено озирнувся і побачив, що це Гоффман про щось говорить сам із собою, проте голосом мого пацієнта, при цьому рухаючись, як він, граючи роль.

Упродовж наступних двадцяти дев’яти років ми з Робіном стали добрими друзями, і я оцінив — не менше за його блискучі дотепи й раптові, вибухові імпровізації — його начитаність, глибину розуму й людяність.

Одного разу під час того, як я виступав із лекцією в Сан-Франциско, якийсь чоловік з аудиторії поставив мені дивне запитання:

— Ви англієць чи єврей?

— І те, й інше, — відповів я.

— Так не може бути, — заперечив він. — Ви маєте бути або тим, або іншим.

Робін, який був присутній в аудиторії, під час обіду, що відбувся потім, нагадав про цей епізод, і рафінованою англійською, по-кембриджськи поставленим голосом упереміш з ідишем і єврейськими афоризмами блискуче продемонстрував, як можна насправді бути і англійцем, і євреєм. Шкода, що ми не записали цей дивовижний момент.

В оригіналі гра слів: словосполучення «жалюгідне становище» і назва відповідного різновиду камер у Лондонському тауері англійською звучать як Little Ease. — Прим. перекл.

В оригіналі гра слів: Die-Jay (die — помирати, «дай-джей») є співзвучним до «deejay» — «ді-джей». — Прим. перекл.

Сесіль Гельман, який походить із родини рабинів і лікарів, був, крім того, медичним антропологом, широко знаним завдяки міжкультурному вивченню історій хвороб та медицини у Південній Африці та Бразилії. Глибоко вдумливий, прекрасний учитель, він детально описав свою медичну підготовку в Західній Африці в умовах апартеїду у спогадах «Шаман передмістя».